Заява про надання дозволу суду на постійне місце проживання за кордон без згоди батька
Серед широкого розмаїття документів, які надходять до суду з цивільних та сімейних справ, одними з найпоширеніших є Заява про надання дозволу суду на постійне місце проживання за кордон без згоди батька. Тому, для Вас корисним буде ознайомлення на сайті «Розлучення онлайн» зі зразком, прикладом, шаблоном, формою документа: Заяви про надання дозволу суду на постійне місце проживання за кордон без згоди батька.
До Шевченківського районного суду м. Києва
вул. Дегтярівська, 31А, м Київ, 03680
Позивач: _________________
Адреса: __________________
тел. _______________
Відповідач: _________________
Адреса: __________________
тел. _______________
Третя особа:
Служба у справах дітей Оболонський районної
в місті Києві державної адміністрації
м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2-Д
Заява про надання дозволу суду на постійне місце проживання за кордон без згоди батька
З ____ ______ 200__ р. по ___ _____ 200____ р. , я ________________ (надалі – позивач) перебувала у шлюбу з відповідачем.
___.____.20__ року від шлюбу народився син _________________.
___ _____ 200___ року шлюб між позивачем та відповідачем був розірваний на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від ___.____.200___ р.
Після розірвання шлюбу, сторони проживають окремо.
Відповідно до рішення Оболонського районного суду м. Києва від ___.____.200___ р. з відповідача на користь позивача стягується аліменти на утримання сина ______________ __.__.200_ року народження.
З моменту розлучення і по сьогоднішній день, маючи реальну можливість приймати участь у вихованні та забезпеченні дитини, відповідач з власної ініціативи самоусунувся від виконання своїх батьківських обов’язків, не спілкується з дитиною, участі у житті сина свідомо не приймає.
Дитина проживає разом з позивачем, що підтверджується довідкою форми № 3.. Позивач самостійно несе усі витрати по утриманню сина, при цьому неодноразово в усній формі зверталась до відповідача з проханням прийняти участь в утриманні їх спільного сина, однак звернення позивача залишено відповідачем без задоволення.
Позивач має намір забезпечити повноцінний відпочинок сину ___________ в країні ___________, за для підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану його здоров’я, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов’язків.
Крім того, позивач у кінці серпня 200_ року має можливість вивезти дитину на лікування та відпочинок за кордон на, а саме до _____________, де проживає її сестра ________________з родиною, докази будуть надані підчас розгляду справи.
Позивач неодноразово зверталась в усній формі, а також з допомогою електронної пошти до відповідача з проханням надати дозвіл на виїзд сина _____________ що підтверджується з копією скріншоту електронного листа.
З електронного листа відповідача від ___.___.200__ року вбачається, що наведена його позиція спрямована також і на майбутнє, а саме відповідач відмовляється надавати дозвіл на виїзд з дитини, та рекомендує дитині після того, як виросте побачити світ, а лікуватись можна на території України.
Згодом позивач ще декілька разів зверталась до відповідача, з проханням надати дозвіл на виїзд дитини за кордон, але дані прохання були залишені відповідачем без відповіді.
Саме така ситуація і стала підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
На підставі ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
За приписами ст. 313 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років, має право пересування по території України лише за згодою батьків (усиновлювачів), опікунів та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Питання виховання дитини за вимогами ст. 157 СК України вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов’язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
За умовами ч.2 ст.4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» оформлення проїзного документу дитини проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків чи дітей у разі потреби самостійного виїзду неповнолітнього за кордон. З відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.
Вказані вимоги повністю кореспондуються із умовами п.18 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 р. за № 231, згідно з яким оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, – того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суд.
Згідно з п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57, виїзд з України громадян, які не досягли 16 – річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску або без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, зокрема, у разі пред’явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
З наведеного необхідно зробити висновок, що виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон не обмежується законом, а законом лише встановлюється певний порядок оформлення такого виїзду.
Частина 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності.
Станом на сьогоднішній день, батьки зобов’язані брати участь у вихованні своєї дитини, яке зводиться не тільки до особистих побачень із дитиною, але й до забезпечення всебічного розвитку власної дитини, закладення основ здоров’я, нормального відношення дитини до основних життєвих засад, розвитку інтелектуальних, творчих здібностей.
Таким чином, виїзди дитини за кордон з усним узгодженням із батьком основних позицій кожної такої поїздки, що позивач постійно і намагається здійснити , жодним чином не порушать право батька на участь у вихованні власної дитини, оскільки мають за мету перш за все захист прав дитини.
Позивач та її дитина є громадянами України, мають постійне місце проживання в Україні, позивач має місце роботи, батьки позивача проживають в Україні, дитина знаходиться на утриманні у матері, доступ батька до дитини не обмежений, Позивач бере на себе всю відповідальність за дитину під час її поїздок за кордон.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3,118,119,120 ЦПК України,
ПРОШУ:
- Прийняти позовну заяву до розгляду.
- Надати позивачу ____________ дозвіл, на виїзд сина ___________, __ ___ 200_ року народження у _________ на лікування без дозволу (без згоди) та супроводу батька дитини ___________ ___ ____ ____ року народження на строк 6 місяців (з ___ _____ 2017р. по ___ ____ 2017р.)
- Витрати по сплаті судового збору стягнути з відповідача на користь позивача.
Додатки:
- Доказ сплати судового збору.
- Копія свідоцтва про укладення шлюбу.
- Копія свідоцтва про розірвання шлюбу.
- Копія свідоцтва про народження.
- Копія запрошення.
- Копія паспорту відповідача.
- Копія скіншоту електроного листа.
- Копія медичної довідки.
- Копія позовної заяви з додатками у двох екземплярах.
Позивач: ______________________
«____»_______200_ р.
Наголошуємо, що в судах України існують зразки, приклади, шаблони Заяви про надання дозволу суду на постійне місце проживання за кордон без згоди батька, які можуть відрізнятись за змістом між собою. Кожний зразок, документ може мати свої унікальні особливості, в залежності від конкретних обставин сімейних обставин. Для того, щоб Заява про надання дозволу суду на постійне місце проживання за кордон без згоди батька була складена юридично грамотно та в суді цей документ не залишили без руху, ми рекомендуємо звертатися за допомогою до сімейного адвоката по розлученням онлайн який допоможе підготувати Заяву про надання дозволу суду на постійне місце проживання за кордон без згоди батька дистанційно.
